Хвороба Ауєскі (болезнь Ауески, псевдобешенство)

Деталі

Перегляди: 3537

Хвороба Ауєскі
(несправжній сказ, псевдосказ, інфекційний менінгоенцефаліт, болезнь Ауески (рос.))

Хвороба Ауєскі (несправжній сказ, псевдосказ, інфекційний менінгоенцефаліт) – гостре контагіозне захворювання, для якого характерне ураження центральної нервової системи (збудження, судоми, параліч), у деяких випадках органів дихання.

Першовідкривачем даного захворювання був професор Аладаром Ауєскі, він перший хто диференціював дане захворювання від сказу і описав клінічні ознаки даного захворювання у великої рогатої худоби, собак та котів.

Збудник хвороби має дволанцюгову ДНК яка вміщає в себе понад 20 структурованих білків та має сферичну форму, вкрита ліпопротеїдною оболонкою та відноситься до сімейства герпес вірусів. Даний вірус може інвазуватися і ушкоджувати різні тканини організму, його можна виявити у головному мозку, дихальних шляхах, легенях, шкірі, нирках, селезінці, печінці, м’язах, лімфатичних вузлах та мигдалинах.

Вірус культивується в первинних культурах фібробластів і нирках. У них відбуваються цитоплазматична дія, зумовлюючи округлення клітин та утворення включень внутрішньоядерних еозинофільних тілець. Після адаптації вірусу використовуються 12-денні курячі ембріони, у них спостерігається генералізована інфекція, ураження хоріоно-алантоїзної оболонки. Загибель ембріона настає через 24-26 годин. Для постановки біопроби використовують таких лабораторних тварин як кролі, миші, щури.

Збудник стійкий у зовнішньому середовищі, зберігає свою життєздатність у замороженому та висушеному стані протягом одного року, в гнилих трупах тварин – 28 днів, у висушених трупах гризунів - до одного року. Ультрафіолетове випромінювання руйнує вірус протягом 6 годин, кип’ятіння – через 5-10 хвилин.

Епізоотологічні дані.

У молодих тварин хвороба Ауєскі протікає тяжче, і в більшості випадків закінчується смертю. Головним джерелом інфекції являються хворі тварини та вірусоносії, вони постійно виділяють збудник у навколишнє середовище (через носовий слиз, слина, сеча, кал, кон’юктивальний секрет, сперма, молоко). Також зараження може відбутися при поїданні м’яса та внутрішніх органів хворих тварин. Миші та щури являються вірусоносіями.

В організм вірус проникає аліментарно, через дихальні шляхи та ушкоджену шкіру. Вірусу непритаманна сезонність.

Патогенез.

Коли нейротропний вірус потрапляє в організм через слизові оболонки то він відразу просувається до центральної нервової системи. Репродукується в довгастому мозку, зумовлює в ньому запальний процес, який спричиняє параліч нервів та запальні процеси мозку та його оболонок. У такому випадку у тварини розвивається клінічна картина енцефаліту.

При проникненні через шкіру вірус швидко проникає через шари шкіряного покриву і лімфогенним та гематогенним шляхом розноситься по всьому організму, але тяжких пошкоджень головного мозку при цьому не настає. Збудник залишається у внутрішніх органах і спричиняє тяжку септицемію, яка зумовлює лихоманку (значне підвищення температури), геморагічний діатез (набряки та крововиливи в різних органах). Також внаслідок даної хвороби у тварини порушуються всі обмінні процеси (мінеральний, білковий вуглеводний), змінюється вміст ацетилхоліну та гістаміну в організмі, що викликає розвиток свербежу (гіперестезія).

Симптоми хвороби Ауєскі.

У собак та кішок хвороба Ауєскі протікає у гострій формі і призводить до смерті тварини. У собак і котів інкубаційний період триває від 3 до 6 діб. На початку хвороби у тварин спостерігається неспокій, який переростає в постійне збудження або апатію. Також спостерігається різке зниження апетиту, внаслідок чого у тварини може спостерігатися анорексія, тривожність, салівація, блювання, тахіпное (60-80 дихальних рухів за хвилину) та лихоманка 40-41 градусів Цельсія.

Сильна слинотеча (салівація) відбувається внаслідок дисфагії (бульбарний параліч), хитка хода, атаксія і зляканий вигляд морди часто викликає у власників підозру на отруєння. Хвороба у кішок та собак майже завжди веде до летальних випадків і зазвичай це відбувається дуже швидко. У тварин також можемо відмічати підвищену збудливість яка виникає внаслідок характерного сильного свербежу, який в основному локалізується – навколо морди (губ, щік, носу, вушних раковин), очей та в окремих місцях тулуба і кінцівок. Свербіж у тварин є характерним симптомом хвороби Ауєскі, він може бути локальним (місцевим) та генералізованим (розмежованим по всьому тілу). Хворі тварини дуже сильно розчісують або вигризають ділянки, що сверблять, аж до підшкірної клітковини. Такі пошкодження відмічають приблизно у 50% хворих тварин.

Собакам при хворобі Ауєскі характерний постійний свербіж, розчухування. Енцефаломієліт, що розвиваються, викликає збочену поведінку, що нагадує по окремих симптомах сказ: жувальні рухи з виділенням з ротової порожнини значної кількості пінистої слини, тварини постійно скавчать, виють або гавкають, катаються на спині, гризуть різні предмети (палиці, землю, траву та ін.), іноді кидаються на інших тварин. Проте, як правильно, на відміну від скажених тварин при хворобі Ауескі собаки і кішки рідко бувають агресивними. Крім того, при псевдосказі хворі тварини з жадністю п'ють воду.

У кішок мало коли при хворобі можна спостерігати агресію, в перші 48 годин у них спостерігається параліч зіву, гортані, клінічні судоми, періодичні судомні скорочення м’язів голови та шиї, інколи вражаються легені, а після настає кома.

Діагноз.

Попередній діагноз ставлять на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічного розтину та результатів лабораторних (вірусологічних та серологічних) досліджень. Найважливішою характерною ознакою хвороби є свербіж, внаслідок якого на шкірі у тварини спостерігаємо розчухування шкіри.

Остаточний діагноз обов'язково підтверджується в лабораторії методом біопроби з урахуванням результатів бактеріологічного дослідження. За лабораторних дослідженнях до лабораторії надсилають мозок тварини, шматочки паренхіматозних органів (легені, печінку, селезінку).Саме в цих органах знаходиться найбільша концентрація вірусних структур. Біопробу проводять на кроликах та лабораторних мишах, внутрішньом’язово їм вводять суспензію досліджуваного матеріалу, при позитивному результаті через 3-5 днів проявляється типова картина хвороби Ауєскі (збудження, свербіж, розчеси).

Серологічні методи дослідження:

• нейтралізації в культурі нирок поросят, фібробластах куриних ембріонів.
• РІФ — дає змогу бачити при малому збільшенні широкі лінії флюоресцентних нейронів в головному мозку з окремо флюоресцентними клітинами.
• ПЦР — як метод індикації вірусу має 100% чутливість і 92,2% специфічність.
• ІФА — виявлення антитіл вірусу хвороби в мазках відбитках.

Лікування.

ЕФЕКТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРОБИ АУЄСКІ НЕ РОЗРОБЛЕНО

Диференціальна діагностика.

Хворобу Ауєскі диференціюють перш за все від сказу, генералізованого демодекозу, токсоплазмозу, алергічних реакцій, лістеріозу, чуми, сальмонельозу, А- і D-авітамінозів та отруєнь хлоридом натрію.

Профілактика.

Забороняється згодовувати собакам та кішкам м'ясо, яке є термічно необроблене, в районах де зустрічається дана хвороба. Для активної імунопрофілактики собак для щеплення використовують вакцину проти хвороби Ауєскі згідно з інструкцією про застосування. Вакцина для кішок не розроблена.